1. Словник української мови у 20 томах

свашка

СВА́ШКА, и, ж.

Те саме, що сва́ха 1.

Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Олійник);

Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (О. Стороженко);

* У порівн. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Д. Мордовець).

(1) Чупро́ві свашки́ – жінки у весільному обряді з боку нареченого.

◇ (2) Кирпа́та сва́шка, жарт. – смерть.

А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль, – Кирпата свашка – гульк у хату (П. Гулак-Артемовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свашка — сва́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сва́шки Орфографічний словник української мови
  2. свашка — -и, ж. Те саме, що сваха 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свашка — кирпа́та сва́шка, жарт. Смерть. А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
  4. свашка — Сва́шка, -ки, -шці; сва́шки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. свашка — СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Ол. Словник української мови в 11 томах
  6. свашка — Свашка, -ки ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю... Словник української мови Грінченка