свашка
СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1.
Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Кв.-Осн., II, 1956, 444);
Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Ол., Леся, 1960, 107);
Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (Стор., І, 1957, 136);
*У порівн. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Морд., І, 1958, 110).
◊ Кирпа́та сва́шка див. кирпа́тий.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свашка — сва́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сва́шки Орфографічний словник української мови
- свашка — -и, ж. Те саме, що сваха 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- свашка — СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Г. Квітка-Основ'яненко); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Словник української мови у 20 томах
- свашка — кирпа́та сва́шка, жарт. Смерть. А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
- свашка — Сва́шка, -ки, -шці; сва́шки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свашка — Свашка, -ки ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю... Словник української мови Грінченка