1. Словник української мови Грінченка

свашка

Свашка, -ки

ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю, раздѣвающая новобрачную и пр. Обыкновенно приглашаются и еще свашки — все замужнія родственницы жениха. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. ІІІ. 93, 94, 141. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528. ум. свашенька, свашечка, сванька, сваненька, сванечка, сванютка. Ви, буяре, сідайте на коні, а сванечки на саночки. Мил. 152.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свашка — сва́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сва́шки Орфографічний словник української мови
  2. свашка — -и, ж. Те саме, що сваха 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свашка — СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Г. Квітка-Основ'яненко); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Словник української мови у 20 томах
  4. свашка — кирпа́та сва́шка, жарт. Смерть. А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату (П. Гулак-Артемовський). Фразеологічний словник української мови
  5. свашка — Сва́шка, -ки, -шці; сва́шки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. свашка — СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Ол. Словник української мови в 11 томах