свашка
СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1.
Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Кв.-Осн., II, 1956, 444);
Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Ол., Леся, 1960, 107);
Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (Стор., І, 1957, 136);
*У порівн. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Морд., І, 1958, 110).
◊ Кирпа́та сва́шка див. кирпа́тий.
Словник української мови (СУМ-11)