свистіння —
свисті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
свистіння —
-я, с. Дія за знач. свистіти і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свистіння —
СВИСТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією. Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (І. Нечуй-Левицький); Ховрахи .. сповнювали повітря пронизливим свистінням (О. Полторацький).
Словник української мови у 20 томах
свистіння —
СВИСТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією. Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (Н.-Лев., І, 1956, 317); Ховрахи.. сповнювали повітря пронизливим свистінням (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 118).
Словник української мови в 11 томах
свистіння —
Свисті́ння, -ня с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю. Левиц. Пов. 139.
Словник української мови Грінченка