свистіння

свисті́ння

-я, с.

Дія за знач. свистіти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. свистіння — свисті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. свистіння — СВИСТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією. Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (І. Нечуй-Левицький); Ховрахи .. сповнювали повітря пронизливим свистінням (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
3. свистіння — Свисті́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. свистіння — СВИСТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією. Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (Н.-Лев., І, 1956, 317); Ховрахи.. сповнювали повітря пронизливим свистінням (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 118).  Словник української мови в 11 томах
5. свистіння — Свисті́ння, -ня с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю. Левиц. Пов. 139.  Словник української мови Грінченка