Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сердитий

Серди́тий, -та, -те

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. сердитий — (який перебуває в стані гніву) гнівний, злий, грізний, лихий, (безпосередньо з якоїсь причини) розгніваний.  Словник синонімів Полюги
  2. сердитий — серди́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. сердитий — Злющий, гнівливий, гнівний, злий, лихий, с. лютий, о. аж іскри з очей скачуть; (голос) розгніваний, роздратований; (вітер) гураґанний; (- цибулю) їдкий, міцний; пр. СЕРДИТО, (мовити) спересердя, (дивитися) чортом.  Словник синонімів Караванського
  4. сердитий — Біснуватий, гарячий, гарячкуватий, гнівливець, гнівливий, гнівний, заведений, зіпа, зіпава, зіпака, зіпуватий, злий, злостивий, злючий, злющий, знавіснілий, знервований, клекотливий, лайливець, лайливий, лютий, лютущий, лютющий, набасурмлений...  Словник синонімів Вусика
  5. сердитий — -а, -е. 1》 Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. || Власт. такій людині. Сердита вдача. || Злий, лютий (про тварин). 2》 Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. || у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сердитий — СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене!...  Словник української мови у 20 томах
  7. сердитий — Сердитого спиняти — гірш роздратувати. У злості людина не сприймає добрих порад, а ще більше сердиться.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сердитий — під серди́ту годи́ну. Спересердя. Під сердиту годину, ..Одна (сестра) смиче за чуприну і товченики дає (Л. Глібов).  Фразеологічний словник української мови
  9. сердитий — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  10. сердитий — СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Укр. нар.  Словник української мови в 11 томах
  11. сердитий — Сердитий, -а, -е Сердитый, злой. ЗОЮР. I. 12. Сердитий вітер завива. Шевч.  Словник української мови Грінченка