сердитий —
-а, -е. 1》 Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. || Власт. такій людині. Сердита вдача. || Злий, лютий (про тварин). 2》 Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. || у знач. ім.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сердитий —
СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене!...
Словник української мови у 20 томах
сердитий —
Сердитого спиняти — гірш роздратувати. У злості людина не сприймає добрих порад, а ще більше сердиться.
Приповідки або українсько-народня філософія
сердитий —
під серди́ту годи́ну. Спересердя. Під сердиту годину, ..Одна (сестра) смиче за чуприну і товченики дає (Л. Глібов).
Фразеологічний словник української мови
сердитий —
ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
сердитий —
Серди́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сердитий —
СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Укр. нар.
Словник української мови в 11 томах