середохрестя —
середохре́стя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
Середохрестя —
Середа Хрестопоклонного тижня — середина Великого Посту; Переполовення святої Чотиридесятниці
Словник церковно-обрядової термінології
середохрестя —
див. роздоріжжя
Словник синонімів Вусика
середохрестя —
-я, с. 1》 Два бруски, дві планки і т. ін., з'єднані навхрест. 2》 діал. Роздоріжжя. 3》 церк. Те саме, що середопістя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
середохрестя —
СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с. 1. Два бруски, дві планки і т. ін., з'єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (М. Стельмах). 2. діал. Роздоріжжя. 3. церк. Те саме, що середопі́стя.
Словник української мови у 20 томах
середохрестя —
СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с. 1. Два бруски, дві планки і т. ін., з’єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (Стельмах, І, 1962, 186). 2. діал. Роздоріжжя. 3. церк. Те саме, що середопі́стя.
Словник української мови в 11 томах
середохрестя —
Перетин середньої нави і трансепту в базилікальній культовій будівлі або центральне ядро хрестово-купольної (синонім — перехрестя). У католицьких храмах С. зовні часто відзначалося високою баштою з вузькими вікнами і високим наметом (сигнатуркою), у православних — барабаном і куполом.
Архітектура і монументальне мистецтво
середохрестя —
Середохрестя, -тя с. 1) Крестопоклонная недѣля. Грин. II. 93. Аж ось зараннє стало сонечко припікати, неначе о правій середі, а ще тілько середохрестє. Кв. 2) Мѣсто, гдѣ расходятся дороги. О. 1862. IX. 69.
Словник української мови Грінченка