середохрестя
СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с.
1. Два бруски, дві планки і т. ін., з'єднані навхрест.
Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (М. Стельмах).
2. діал. Роздоріжжя.
3. церк. Те саме, що середопі́стя.
– Склав я за зиму ще півсотні і так ото в середохрестя подався додому (М. Коцюбинський);
Господар брав з собою “хрест”, спечений на “середньохресному” тижні, сівню, насіння і виїжджав у поле (О. Воропай).
Словник української мови (СУМ-20)