середохрестя
СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с.
1. Два бруски, дві планки і т. ін., з’єднані навхрест.
Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (Стельмах, І, 1962, 186).
2. діал. Роздоріжжя.
3. церк. Те саме, що середопі́стя.
— Склав я за зиму ще півсотні і так ото в середохрестя подався додому (Коцюб., І, 1955, 142).
Словник української мови (СУМ-11)