Синиця —
Сини́ця прізвище
Орфографічний словник української мови
синиця —
[сиениц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
синиця —
-і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних.
Великий тлумачний словник сучасної мови
синиця —
СИНИ́ЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Синиця шкоду робить, а журавель попадається (прислів'я); – Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (І.
Словник української мови у 20 томах
синиця —
Краще синиця в жмені, ніж журавель на вербі. Краще мати малу, але певну користь, ніж тішитися великими ілюзіями. Невелика синичка, але птичка. З повагою про малопомітну людину, яка приносить користь. Синиця пищить — зиму віщить.
Приповідки або українсько-народня філософія
синиця —
ма́ти сини́цю в жме́ні, жарт. Задовольнятися тим, що є; не претендувати на щось більше. За синіми птахами ніхто не гнався — гадаєте, лише я волів синицю в жмені мати? (В. Дрозд). пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку. Досягти чогось важливого, бажаного.
Фразеологічний словник української мови
синиця —
СИНИ́ЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Синиця шкоду робить, а журавель попадається (Укр.. присл.., 1963, 144); — Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (Котл.
Словник української мови в 11 томах
синиця —
Синиця, -ці ж. 1) Синица. В саду щебечуть синиці. Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе димана (см. диман). КС. 1898. VII. 43. ум. сини́чка.
Словник української мови Грінченка