синиця
СИНИ́ЦЯ, і, ж.
Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних.
Синиця шкоду робить, а журавель попадається (прислів'я);
– Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (І. Котляревський);
З дерева на дерево перелітали зеленобокі синиці, червоногруді снігурі (Ю. Збанацький);
Тонко дзвонять синиці в дібровах, над озерами спить верболіз (В. Сосюра);
* У порівн. І наснилася знову криниця, Щебет крапель об ранній порі І зоря, наче синя синиця (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)