Словник української мови в 11 томах

синиця

СИНИ́ЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних.

Синиця шкоду робить, а журавель попадається (Укр.. присл.., 1963, 144);

— Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (Котл., І, 1952, 293);

З дерева на дерево перелітали зеленобокі синиці, червоногруді снігурі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 88);

Тонко дзвонять синиці в дібровах, над озерами спить верболіз (Сос., Поезії, 1950, 152);

*У порівн. І наснилася знову криниця, Щебет крапель об ранній порі І зоря, наче синя синиця (Мал., Звенигора, 1959, 149).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. Синиця — Сини́ця прізвище  Орфографічний словник української мови
  2. синиця — [сиениц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
  3. синиця — -і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синиця — СИНИ́ЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Синиця шкоду робить, а журавель попадається (прислів'я); – Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. синиця — Краще синиця в жмені, ніж журавель на вербі. Краще мати малу, але певну користь, ніж тішитися великими ілюзіями. Невелика синичка, але птичка. З повагою про малопомітну людину, яка приносить користь. Синиця пищить — зиму віщить.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. синиця — ма́ти сини́цю в жме́ні, жарт. Задовольнятися тим, що є; не претендувати на щось більше. За синіми птахами ніхто не гнався — гадаєте, лише я волів синицю в жмені мати? (В. Дрозд). пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку. Досягти чогось важливого, бажаного.  Фразеологічний словник української мови
  7. синиця — Сини́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. синиця — Синиця, -ці ж. 1) Синица. В саду щебечуть синиці. Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе димана (см. диман). КС. 1898. VII. 43. ум. сини́чка.  Словник української мови Грінченка