скупість —
ску́пість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
скупість —
[скуп'іс'т'] -пос'т'і, ор. -п'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
скупість —
-пості, ж. Властивість за знач. скупий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скупість —
СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й. Сміялися [учні] з нього, з його скупості (І. Франко); Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (С. Чорнобривець); Скупість рухів.
Словник української мови у 20 томах
скупість —
СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й. Сміялися [учні] з нього, з його скупості (Фр., IV, 1950, 236); Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (Чорн., Потік.., 1956, 8); Скупість рухів.
Словник української мови в 11 томах
скупість —
Скупість, -пости ж. Скупость. Поживіться, люде добрі, не скупость, тільки така сила. Ном. № 12025.
Словник української мови Грінченка