скупість

СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й.

Сміялися [учні] з нього, з його скупості (Фр., IV, 1950, 236);

Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (Чорн., Потік.., 1956, 8);

Скупість рухів.

Значення в інших словниках

1. скупість — ску́пість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скупість — [скуп'іс'т'] -пос'т'і, ор. -п'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. скупість — -пості, ж. Властивість за знач. скупий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скупість — СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й. Сміялися [учні] з нього, з його скупості (І. Франко); Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (С. Чорнобривець); Скупість рухів.  Словник української мови у 20 томах
5. скупість — Ску́пість, -пости, -пості, -пістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скупість — Скупість, -пости ж. Скупость. Поживіться, люде добрі, не скупость, тільки така сила. Ном. № 12025.  Словник української мови Грінченка