Словосполу́чення, -ння; -чення, -лу́чень і -ченнів
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
словосполучення —
словосполу́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
словосполучення —
[словоспоулучеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
словосполучення —
-я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
словосполучення —
СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., лінгв. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом.
Словник української мови у 20 томах
словосполучення —
СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов’язаних між собою в граматичному плані і за змістом.
Словник української мови в 11 томах