словосполучення
Словосполу́чення, -ння; -чення, -лу́чень і -ченнів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словосполучення — словосполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- словосполучення — [словоспоулучеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- словосполучення — -я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- словосполучення — СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., лінгв. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом. Словник української мови у 20 томах
- словосполучення — СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов’язаних між собою в граматичному плані і за змістом. Словник української мови в 11 томах