1. Великий тлумачний словник сучасної мови

словосполучення

словосполу́чення

-я, с., грам.

Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словосполучення — словосполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. словосполучення — [словоспоулучеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. словосполучення — СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., лінгв. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом. Словник української мови у 20 томах
  4. словосполучення — Словосполу́чення, -ння; -чення, -лу́чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. словосполучення — СЛОВОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов’язаних між собою в граматичному плані і за змістом. Словник української мови в 11 томах