смердячий —
смердя́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
смердячий —
(запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий.
Словник синонімів Караванського
смердячий —
див. смердючий
Словник синонімів Вусика
смердячий —
-а, -е. Те саме, що смердючий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смердячий —
СМЕРДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що смердю́чий. Всі полягли, мов поросята В багні смердячому (Т. Шевченко); Смердячі дими .. запирають віддих (С. Ковалів); [Пан Стась (до людей):] Я всіх вас із вашим смердячим кодлом на Сибір спроваджу (С.
Словник української мови у 20 томах
смердячий —
СМЕРДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що смердю́чий. Всі полягли, мов поросята В багні смердячому (Шевч., II, 1963, 83); Смердячі дими.. запирають віддих (Ков., Тв., 1958, 38); — Привела [справа] пана доктора аж на нашу смердячу Кінську… (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах