смердячий
СМЕРДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що смердю́чий.
Всі полягли, мов поросята В багні смердячому (Шевч., II, 1963, 83);
Смердячі дими.. запирають віддих (Ков., Тв., 1958, 38);
— Привела [справа] пана доктора аж на нашу смердячу Кінську… (Вільде, Сестри.., 1958, 421);
[Пан Стась (до людей):] Я всіх вас із вашим смердячим кодлом на Сибір спроваджу (Вас., III, 1960, 219);
Петрусь прочитав голосно: «Стара собако, смердячий одуде, мурмило, Тюхтію Івановичу, солом’яне опудало!» (Н.-Лев., III, 1956, 338).
Словник української мови (СУМ-11)