смерека —
Пихта [II] — піхта [VI] смерека (21, 441) – “хвойне дерево Карпат”; [ІЦ-2006]
Словник з творів Івана Франка
смерека —
смере́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
смерека —
[смеирека] -кие, д. і м. -ец'і
Орфоепічний словник української мови
смерека —
-и, ж. Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина європейська. || Деревина цього дерева. || збірн. Зарослі цього дерева.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смерека —
СМЕРЕ́КА, и, ж. Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна. Смереки гомонять високі (Леся Українка); Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами (С. Журахович); * У порівн. Де ж ти, моя далека?...
Словник української мови у 20 томах
смерека —
СМЕРЕ́КА, и, ж. (Picea abies L.). Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна. Смереки гомонять високі (Л. Укр., І, 1951, 201); Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами (Жур., Вечір..
Словник української мови в 11 томах