смерека
СМЕРЕ́КА, и, ж.
Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна.
Смереки гомонять високі (Леся Українка);
Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами (С. Журахович);
* У порівн. Де ж ти, моя далека? Немов зажурена смерека, Стоїш .. сама (П. Воронько);
// Деревина цього дерева.
Будівельним матеріалом на Бойківщині була ялина і смерека (з наук. літ.);
// збірн. Зарослі цього дерева.
Над головою нависають гірські кряжі, вкриті буком і смерекою (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)