смичок —
смичо́к 1 іменник чоловічого роду паличка для гри на музичних інструментах смичо́к 2 іменник чоловічого роду смик
Орфографічний словник української мови
смичок —
I -чка, ч. Дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. II -чка, ч. Те саме, що смик II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смичок —
моск. лучок смик, лучка
Словник чужослів Павло Штепа
смичок —
(від старосл. смикати) — пристрій для звуковидобуванняна струнних інструментах, тонка вигнута дерев’яна тростина з натягненим пучком волосся. Класичну конструкцію скрипкового С. запропонував Ф.Турт-молодший наприкінці XVIII ст.
Словник-довідник музичних термінів
смичок —
СМИЧО́К¹, чка́, ч. Дерев'яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу, яка служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах.
Словник української мови у 20 томах
смичок —
сми́чок → смича
Лексикон львівський: поважно і на жарт
смичок —
(-чка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган.
Словник жарґонної лексики української мови
смичок —
СМИЧО́К, СМИК, ЛУЧО́К заст. Повести смичком по струнах.
Словник синонімів української мови
смичок —
СМИЧО́К¹, чка́, ч. Дерев’яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
смичок —
Смичок, -чка м. = лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969.
Словник української мови Грінченка