смичок
СМИЧО́К¹, чка́, ч.
Дерев'яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу, яка служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах.
Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка);
Арсен повів смичком по струнах. Полились звуки скрипки (Л. Дмитерко);
* Образно. Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (М. Стельмах);
* У порівн. [Хотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі [ковадлі], як смичок по скрипці!.. (М. Кропивницький).
СМИЧО́К², чка́, ч.
Те саме, що смик².
Собаки, напившись води, лягли на моріжку .. Рудий козак злими очима глянув на хортів, смикнув за смичок і поволік їх до двору (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)