соляр —
Соля́р: — робітник при соляних копальнях [IX] — робітник соляних копалень [24]
Словник з творів Івана Франка
соляр —
соля́р 1 іменник чоловічого роду, істота про людину рідко соля́р 2 іменник чоловічого роду солярка — мастило розм.
Орфографічний словник української мови
соляр —
I -а, ч., заст. 1》 Солевар. 2》 Той, хто торгує сіллю. II -у, ч., розм. Те саме, що солярка II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
соляр —
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. Застаріла форма соляр – “той, хто виварює сіль з води” – у сучасній українській мові витіснена іменником солевар з аналогічним значенням (з наук.-попул. літ.). 2. Той, хто торгує сіллю.
Словник української мови у 20 томах
соляр —
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. 2. Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299). СОЛЯ́Р², у, ч., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло ( див. соля́ровий).
Словник української мови в 11 томах
соляр —
Соляр, -ра м. 1) Солеваръ. 2) Торговецъ солью.
Словник української мови Грінченка