соляр
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст.
1. Солевар.
Застаріла форма соляр – “той, хто виварює сіль з води” – у сучасній українській мові витіснена іменником солевар з аналогічним значенням (з наук.-попул. літ.).
2. Той, хто торгує сіллю.
Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (І. Франко).
СОЛЯ́Р², у, ч., розм.
Те саме, що Соля́рове ма́сло (див. соля́ровий).
Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля – ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)