соляр
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст.
1. Солевар.
Застаріла форма соляр – “той, хто виварює сіль з води” – у сучасній українській мові витіснена іменником солевар з аналогічним значенням (з наук.-попул. літ.).
2. Той, хто торгує сіллю.
Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (І. Франко).
СОЛЯ́Р², у, ч., розм.
Те саме, що Соля́рове ма́сло (див. соля́ровий).
Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля – ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соляр — Соля́р: — робітник при соляних копальнях [IX] — робітник соляних копалень [24] Словник з творів Івана Франка
- соляр — соля́р 1 іменник чоловічого роду, істота про людину рідко соля́р 2 іменник чоловічого роду солярка — мастило розм. Орфографічний словник української мови
- соляр — I -а, ч., заст. 1》 Солевар. 2》 Той, хто торгує сіллю. II -у, ч., розм. Те саме, що солярка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соляр — Соля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соляр — СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. 2. Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299). СОЛЯ́Р², у, ч., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло ( див. соля́ровий). Словник української мови в 11 томах
- соляр — Соляр, -ра м. 1) Солеваръ. 2) Торговецъ солью. Словник української мови Грінченка