1. Орфографічний словник української мови

соляр

соля́р 1

іменник чоловічого роду, істота

про людину

рідко

соля́р 2

іменник чоловічого роду

солярка — мастило

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соляр — Соля́р: — робітник при соляних копальнях [IX] — робітник соляних копалень [24] Словник з творів Івана Франка
  2. соляр — I -а, ч., заст. 1》 Солевар. 2》 Той, хто торгує сіллю. II -у, ч., розм. Те саме, що солярка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соляр — СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. Застаріла форма соляр – “той, хто виварює сіль з води” – у сучасній українській мові витіснена іменником солевар з аналогічним значенням (з наук.-попул. літ.). 2. Той, хто торгує сіллю. Словник української мови у 20 томах
  4. соляр — Соля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. соляр — СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. 2. Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299). СОЛЯ́Р², у, ч., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло ( див. соля́ровий). Словник української мови в 11 томах
  6. соляр — Соляр, -ра м. 1) Солеваръ. 2) Торговецъ солью. Словник української мови Грінченка