соляр
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст.
1. Солевар.
2. Той, хто торгує сіллю.
Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299).
СОЛЯ́Р², у, ч., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло ( див. соля́ровий).
Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Кучер, Трудна любов, 1960, 277);
Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля — ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука.., 10, 1961, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соляр — Соля́р: — робітник при соляних копальнях [IX] — робітник соляних копалень [24] Словник з творів Івана Франка
- соляр — соля́р 1 іменник чоловічого роду, істота про людину рідко соля́р 2 іменник чоловічого роду солярка — мастило розм. Орфографічний словник української мови
- соляр — I -а, ч., заст. 1》 Солевар. 2》 Той, хто торгує сіллю. II -у, ч., розм. Те саме, що солярка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соляр — СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст. 1. Солевар. Застаріла форма соляр – “той, хто виварює сіль з води” – у сучасній українській мові витіснена іменником солевар з аналогічним значенням (з наук.-попул. літ.). 2. Той, хто торгує сіллю. Словник української мови у 20 томах
- соляр — Соля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соляр — Соляр, -ра м. 1) Солеваръ. 2) Торговецъ солью. Словник української мови Грінченка