соляр
СОЛЯ́Р¹. а́, ч., заст.
1. Солевар.
2. Той, хто торгує сіллю.
Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Фр., XVI, 1955, 299).
СОЛЯ́Р², у, ч., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло ( див. соля́ровий).
Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Кучер, Трудна любов, 1960, 277);
Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля — ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука.., 10, 1961, 15).
Словник української мови (СУМ-11)