соната —
сона́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
соната —
-и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з трьох – чотирьох різних за характером і темпом частин, з яких одна має форму алегро.
Великий тлумачний словник сучасної мови
соната —
(іт. sonate, від sonare — звучати) — один з основних жанрів інструментальної музики. 1. З XVI ст. С. — твір, призначений для інструментального виконання на відміну від твору для вокального виконання — кантати. 2. З XVIII ст.
Словник-довідник музичних термінів
соната —
СОНА́ТА, и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з кількох різних за темпом і характером частин, об'єднаних спільним задумом. Сонату заграйте мені, потужну, .. сонату Бетховена (О.
Словник української мови у 20 томах
соната —
сона́та (італ. sonata, від лат. sono – звучу) жанр камерної музики; твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем, що подаються в різних тональностях і потім повторюються в іншому тональному співвідношенні.
Словник іншомовних слів Мельничука
соната —
Циклічна музична форма для інструменту соло (напр., фортепіанна с.) або у форпепіанному супроводі (напр., с. для скрипки), також для камерного ансамблю (напр.
Універсальний словник-енциклопедія
соната —
СОНА́ТА, и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з трьох-чотирьох різних щодо характеру та темпу частин, з яких одна має форму алегро. Сонату заграйте мені, потужну,.. сонату Бетховена (Коб.
Словник української мови в 11 томах