Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сонно

Со́нно, присл.

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. сонно — со́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. сонно — Присл. до сонний 1-3). || у знач. присудк. сл. || перен. Одноманітно, розмірено, однотонно. || перен. Без ініціативи, пасивно, мляво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сонно — СО́ННО. Присл. до со́нний 1–4. Візникова спина сонно хиталась .. з боку на бік (М. Коцюбинський); Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Григорій Тютюнник); Одноманітно і сонно хлюпає вода в пологі береги (Д.  Словник української мови у 20 томах
  4. сонно — СО́ННО. Присл. до со́нний 1-3. Візникова спина сонно литалась.. з боку на бік (Коцюб., II, 1955, 374); Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Тют.  Словник української мови в 11 томах