сонно

СО́ННО. Присл. до со́нний 1-3.

Візникова спина сонно литалась.. з боку на бік (Коцюб., II, 1955, 374);

Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Тют., Вир, 1964, 273);

Одноманітно і сонно хлюпає вода в пологі береги (Ткач, Арена, 1960, 68);

// у знач. присудк. сл.

То життя було, хоч і під п’яною облудою. А тут — тихо та сумно, як у болоті; сонно, німо, як серед мертвого царства (Мирний, І, 1949, 397);

В майстерні було тепло, затишно, сонно (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 144);

// перен. Одноманітно, розмірено, однотонно.

Мляво й сонно тягнеться засідання сеймику (Тулуб, Людолови, І, 1957, 28);

Численні маленькі церковки та каплички.. помічаєш і в старих, і в нових районах міста. Їхні дзвони бамкають сонно й сумно (Вітч., 7, 1964, 159);

// перен. Без ініціативи, пасивно, мляво.

Невже все в Галичині мусить іти так сонно; мляво, так якось по-патріархальному..? (Фр., VIII, 1952, 401).

Значення в інших словниках

1. сонно — со́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сонно — Присл. до сонний 1-3). || у знач. присудк. сл. || перен. Одноманітно, розмірено, однотонно. || перен. Без ініціативи, пасивно, мляво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонно — СО́ННО. Присл. до со́нний 1–4. Візникова спина сонно хиталась .. з боку на бік (М. Коцюбинський); Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Григорій Тютюнник); Одноманітно і сонно хлюпає вода в пологі береги (Д.  Словник української мови у 20 томах
4. сонно — Со́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)