Значення в інших словниках
-
специфічний —
специфі́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
специфічний —
[спеициеф’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
специфічний —
-а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
специфічний —
Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий
Словник чужослів Павло Штепа
-
специфічний —
СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М.
Словник української мови у 20 томах
-
специфічний —
ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І.
Словник синонімів української мови
-
специфічний —
СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах