специфічний

специфі́чний

[спе^ици^еф’ічни^ей]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. специфічний — специфі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. специфічний — -а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. специфічний — Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий  Словник чужослів Павло Штепа
4. специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М.  Словник української мови у 20 томах
5. специфічний — ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І.  Словник синонімів української мови
6. специфічний — Специфі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах