специфічний

СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний.

Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб., III, 1956, 131);

Мирне співіснування є основою мирного змагання між соціалізмом і капіталізмом у міжнародному масштабі і становить специфічну форму класової боротьби між ними (Програма КПРС, 1961, 52);

Переклад на українську мову, скажімо, з російської чи білоруської являє специфічні труднощі, які не завжди легко подолати (Рильський, III, 1956, 130);

У них була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Вільде, Сестри.., 1958, 172).

2. спец. Який має особливі властивості, будову, склад.

Специфічний білок.

Значення в інших словниках

1. специфічний — специфі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. специфічний — [спеициеф’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. специфічний — -а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. специфічний — Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий  Словник чужослів Павло Штепа
5. специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М.  Словник української мови у 20 томах
6. специфічний — ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І.  Словник синонімів української мови
7. специфічний — Специфі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)