специфічний
СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний.
Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб., III, 1956, 131);
Мирне співіснування є основою мирного змагання між соціалізмом і капіталізмом у міжнародному масштабі і становить специфічну форму класової боротьби між ними (Програма КПРС, 1961, 52);
Переклад на українську мову, скажімо, з російської чи білоруської являє специфічні труднощі, які не завжди легко подолати (Рильський, III, 1956, 130);
У них була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Вільде, Сестри.., 1958, 172).
2. спец. Який має особливі властивості, будову, склад.
Специфічний білок.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- специфічний — специфі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- специфічний — [спеициеф’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- специфічний — -а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- специфічний — Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
- специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М. Словник української мови у 20 томах
- специфічний — ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Словник синонімів української мови
- специфічний — Специфі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)