1. Орфоепічний словник української мови

специфічний

специфі́чний

[спеициеф’ічнией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. специфічний — специфі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. специфічний — -а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. специфічний — Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М. Словник української мови у 20 томах
  5. специфічний — ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Словник синонімів української мови
  6. специфічний — Специфі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб. Словник української мови в 11 томах