специфіка

специ́фіка

[спеициф'іка]

-кие, д. і м. -ф'іц'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. специфіка — специ́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. специфіка — Своєрідність; п-к СПЕЦИФІЧНИЙ, СВОЄРІДНИЙ, особливий, с. винятковий. Словник синонімів Караванського
  3. специфіка — -и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. специфіка — СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Сукупність відмітних особливостей чогочь. Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку (А. Малишко); Специфіка балету полягає в дуже складних, умовних зв'язках танцювального образу з повсякденним життям (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. специфіка — специ́фіка, специ́фікум (від лат. specificus – особливий) особливість, властива даному предмету, явищу; істотні ознаки, що відрізняють один об’єкт від іншого. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. специфіка — СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища. Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку. Не кожен вірш співається і не кожен віршований рядок кладеться на музику (Мал., Думки.. Словник української мови в 11 томах
  7. специфіка — рос. специфика особливість, властива даному предмету, явищу; істотні ознаки, які відрізняють один предмет від іншого. Eкономічна енциклопедія