специфіка
СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища.
Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку. Не кожен вірш співається і не кожен віршований рядок кладеться на музику (Мал., Думки.., 1959, 68);
Специфіка балету полягає в дуже складних, умовних зв’язках танцювального образу з повсякденним життям (Мист., 1, 1959, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- специфіка — специ́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- специфіка — Своєрідність; п-к СПЕЦИФІЧНИЙ, СВОЄРІДНИЙ, особливий, с. винятковий. Словник синонімів Караванського
- специфіка — [спеициф'іка] -кие, д. і м. -ф'іц'і Орфоепічний словник української мови
- специфіка — -и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища. Великий тлумачний словник сучасної мови
- специфіка — СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Сукупність відмітних особливостей чогочь. Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку (А. Малишко); Специфіка балету полягає в дуже складних, умовних зв'язках танцювального образу з повсякденним життям (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- специфіка — специ́фіка, специ́фікум (від лат. specificus – особливий) особливість, властива даному предмету, явищу; істотні ознаки, що відрізняють один об’єкт від іншого. Словник іншомовних слів Мельничука
- специфіка — рос. специфика особливість, властива даному предмету, явищу; істотні ознаки, які відрізняють один предмет від іншого. Eкономічна енциклопедія