специфіка

Значення в інших словниках

1. специфіка — СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища. Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку. Не кожен вірш співається і не кожен віршований рядок кладеться на музику (Мал., Думки.. Словник української мови в 11 томах
2. специфіка — [спеициф'іка] -кие, д. і м. -ф'іц'і Орфоепічний словник української мови
3. специфіка — -и, ж. Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. специфіка — Своєрідність; п-к СПЕЦИФІЧНИЙ, СВОЄРІДНИЙ, особливий, с. винятковий. Словник синонімів Караванського
5. специфіка — специ́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
6. специфіка — СПЕЦИ́ФІКА, и, ж. Сукупність відмітних особливостей чогочь. Пісня має свою особливу художньо-поетичну специфіку (А. Малишко); Специфіка балету полягає в дуже складних, умовних зв'язках танцювального образу з повсякденним життям (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
7. специфіка — специ́фіка, специ́фікум (від лат. specificus – особливий) особливість, властива даному предмету, явищу; істотні ознаки, що відрізняють один об’єкт від іншого. Словник іншомовних слів Мельничука