специфічний
ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Ле); В довгому коридорі стояв специфічний запах ліків (О. Донченко); Особливий смак грибів; Амфора має своєрідну форму; Характерологічні прикмети стилю.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- специфічний — специфі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- специфічний — [спеициеф’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- специфічний — -а, -е. 1》 Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний, особливий. 2》 спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- специфічний — Питомий, властивий, притаманний, прикметний, див. характерний, особливий Словник чужослів Павло Штепа
- специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; характерний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (М. Словник української мови у 20 томах
- специфічний — Специфі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- специфічний — СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб. Словник української мови в 11 томах