Значення в інших словниках
-
споконвічний —
споконві́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
споконвічний —
Одвічний; (житець) корінний, автохтонний; (боржник) вічний, сталий.
Словник синонімів Караванського
-
споконвічний —
див. вічний
Словник синонімів Вусика
-
споконвічний —
-а, -е. 1》 Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний. 2》 Корінний, основний (про населення певної місцевості, представників певного середовища). || Постійний, вічний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
споконвічний —
СПОКОНВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний. [Сінон:] Я сам з Еллади. Еллада – се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка); Пусто, безлюдно в ущелині.
Словник української мови у 20 томах
-
споконвічний —
ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
споконвічний —
СПОКОНВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний. [Сінон:] Я сам з Еллади. Еллада — се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307); Пусто, безлюдно в ущелині.
Словник української мови в 11 томах