споконвічний

споконві́чний

-а, -е.

1》 Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний.

2》 Корінний, основний (про населення певної місцевості, представників певного середовища).

|| Постійний, вічний.

Значення в інших словниках

1. споконвічний — споконві́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. споконвічний — Одвічний; (житець) корінний, автохтонний; (боржник) вічний, сталий.  Словник синонімів Караванського
3. споконвічний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
4. споконвічний — СПОКОНВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний. [Сінон:] Я сам з Еллади. Еллада – се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка); Пусто, безлюдно в ущелині.  Словник української мови у 20 томах
5. споконвічний — ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. споконвічний — Споконві́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. споконвічний — СПОКОНВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний. [Сінон:] Я сам з Еллади. Еллада — се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307); Пусто, безлюдно в ущелині.  Словник української мови в 11 томах