сполучення —
сполучення – сполука – сполучність Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
сполучення —
сполу́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
сполучення —
СПОЛУЧЕННЯ – СПОЛУКА Сполучення. 1. Дія за знач. сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів. 2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення...
Літературне слововживання
сполучення —
-я, с. 1》 Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися. 2》 Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь. Паралельне сполучення. 3》 рідко. Те саме, що сполука 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
сполучення —
СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (О.
Словник української мови у 20 томах
сполучення —
Будь-яка підмножина k елементів множини, яка складається з n елементів (n ≥ k); число всіх k -елементних с. з n -елементної множини можна описати виразом (n k)= n!/[k!(n — k)!], де n! = 1x2x3...n, а (n k) — символ Ньютона.
Універсальний словник-енциклопедія
сполучення —
СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смолич, І, 1947, 18); Природа прекрасна.
Словник української мови в 11 томах