спориш —
спори́ш іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
спориш —
-у, ч., бот. Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в'яжучий і сечогінний засіб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спориш —
СПОРИ́Ш, у́, ч., бот. Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в'яжучий і сечогінний засіб.
Словник української мови у 20 томах
спориш —
Поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина родини гречкових; в Україні 12 видів, найпоширеніші с. звичайний і с. Роберта — лікарські рослини; росте на полях, вздовж доріг, на пісках.
Універсальний словник-енциклопедія
спориш —
СПОРИ́Ш, у́, ч., бот. (Роlygопит L.). Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в’яжучий і сечогінний засіб.
Словник української мови в 11 томах
спориш —
Спориш, -шу м. раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Словник української мови Грінченка