спориш
СПОРИ́Ш, у́, ч., бот.
Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в'яжучий і сечогінний засіб.
Позаростали стежки-доріжки, Де походили козакові ніжки, Позаростали споришами, Де походили з товаришами (з народної пісні);
Двір заріс споришем та зеленів, неначе луки повесні (М. Коцюбинський);
На зарослій дрібним споришем і травою дорозі, де тільки біліють неглибоко вибиті колії, з'являється постать Данила Заятчука (М. Стельмах);
* У порівн. Лемківка притоптана та завіяна пилом, мов той спориш на вигоні (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)