Словник української мови у 20 томах

споритися

СПОРИ́ТИСЯ, ри́ться, недок., розм.

Іти, здійснюватися успішно і швидко (про роботу, діяльність).

Труд спориться, коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема (Л. Дмитерко);

Андрій хотів того дня закінчити роботу над діжкою, але ніяк не спорилася в нього праця (М. Томчаній);

Життя справді стає дедалі кращим і веселішим. А коли добре живеться, то й робота спориться (з публіц. літ.);

Для меньшеньких підправить косу крутіше, щоб багато не брала, бо ще підірветься, дужим відпустить трохи, аби спорилася робота (з публіц. літ.).

СПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм.

Те саме, що спо́рити 1.

Мужик із жінкою часто спорились: кому з них робити трудніш (з публіц. літ.);

Науково з ним споритися вона не годна (О. Кобилянська);

Часом княгиня Ольга жахається, – що ж це сталось нині на Русі? Адже споряться між собою землі, городи, села, всі люди! Куди, куди йде Русь? (С. Скляренко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. споритися — спо́ритися дієслово недоконаного виду сперечатися розм. спори́тися дієслово недоконаного виду іти успішно розм.  Орфографічний словник української мови
  2. споритися — I -риться, недок., розм. Здійснюватись успішно і швидко (про роботу, діяльність). II -рюся, -ришся, недок., розм. Те саме, що спорити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споритися — див. спорити  Словник чужослів Павло Штепа
  4. споритися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
  5. споритися — СПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що спо́рити 1. Мужик із жінкою часто спорились: кому з них робити трудніш (Україна.., І, 1960, 214); Науково з ним споритися вона не годна (Коб.  Словник української мови в 11 томах
  6. споритися — Спо́ритися, -рюся, -ришся гл. 1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669. 2) Воли споряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167. --------------- Споритися, -рюся, -ришся гл. 1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться. 2) Спориться, удаваться.  Словник української мови Грінченка