споритися

Спо́ритися, -рюся, -ришся

гл.

1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669.

2) Воли споряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167.

---------------

Споритися, -рюся, -ришся

гл.

1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться.

2) Спориться, удаваться.

Значення в інших словниках

1. споритися — спо́ритися дієслово недоконаного виду сперечатися розм. спори́тися дієслово недоконаного виду іти успішно розм.  Орфографічний словник української мови
2. споритися — I -риться, недок., розм. Здійснюватись успішно і швидко (про роботу, діяльність). II -рюся, -ришся, недок., розм. Те саме, що спорити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споритися — див. спорити  Словник чужослів Павло Штепа
4. споритися — СПОРИ́ТИСЯ, ри́ться, недок., розм. Іти, здійснюватися успішно і швидко (про роботу, діяльність). Труд спориться, коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. споритися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. споритися — СПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що спо́рити 1. Мужик із жінкою часто спорились: кому з них робити трудніш (Україна.., І, 1960, 214); Науково з ним споритися вона не годна (Коб.  Словник української мови в 11 томах